Оceano, por do sol, obrigada. Саме ці слова першими вивчила більшість українців, які отримали прихисток на Атлантичному узбережжі Португалії в окрузі Камінья. Воно і не дивно. Адже саме океанічний захід сонця став для багатьох з нас найкращим знеболювальним. А числені слова подяки - реакцією на нескінченну гостинність місцевих.
Сьогодні нас близько 60 українських біженців у цьому районі і ми завзято вчимо португальську мову двічі на тиждень. Місцевий муніципалітет разом зі школою «Etap Escola Professional» створили спеціальний курс, аби допомогти нам стати повноцінною частиною суспільства.
Нашу вчительку звуть Карина. Вона проводить заняття португальською та англійською мовами. Тим, хто не знає англійської, допомагають ті, хто її знає. Відтак, мозковий штурм відчувається кожним присутнім, а командна робота - і поготів. Також у процесі занять ми навчаєм Карину українським словам. І це - особливе задоволення, адже у неї гарно виходить. Наприклад, сьогодні її арсенал поповнився словом «бджілка», а наш відповідно - abelha. Від того, що ми обопільно обмінюємось мовами, виникає ще більша «рідність».
У кінці кожного заняття Карина запрошує нас на усі фестивалі та розваги, які плануються найближчими днями, аби ми виходили в люди, тренуючи свій новий вокабуляр. Мовляв, нічого боятись. А й справді - дехто із нас уже навіть дав інтерв’ю португальскою для місцевого телебачення.
Як казав Гете: "Скількі мов ти знаєш - стількі разів ти людина". І як кажемо ми: muito obrigado, Amigos Portugueses!
Текст і фото: Анастасія Котляр
